Про ті дні, коли всі селяни вже знали, що Фabbio приїде, здається, минуло ціле життя. Дівчата готувались заздалегідь: одні шукали найкращі сукні, інші витрачали годин на зачіски. А Рaffaella, що лишилася сиротою ще з дитинства, на всі ці хитрощі не зважала. Яка є такою і бути. Та саме вона запала Фabbio в душу з перших хвилин.
Усі заздрили тій долі Рaffaelli: іще б пак, такого хлопця відхопила! Коли він лише ступив у рідне село дідусів, жодна не залишилась байдужою: високий, статний, з міста, в Мілані вчився, батько з відомої адвокатської родини, пане багатство та перспективи.
Дід Джованні колись був головою тутешньої громади, всіх дітей у люди випровадив, а тепер онуків чекав і від успіхів не відмовчувався. Все село готувалося до приїзду Фabbio. Дівчата ще більше наряджалися, ще ретельніше укладали волосся. А Рaffaella така, як є, й залишилась. І саме її покохав він без вагань.
Дівчата різне пробували то пиріжки пекли, то кулончики дарували, та всі зусилля марні: після коротких літніх канікул він забрав Рaffaellu із собою до Мілана. Дід Джованні напучував: Не забувай, скільки вона пережила. Не ображай її! Фabbio обіцяв.
У Мілані життя зовсім інше: галас, поспіх, буденна метушня. Рaffaella мала надію, що Фabbio залишиться ніжним і чуйним. На той час, поки готувалися до весілля, справи були спільні, делікатність залишалася. Проте по подорожі медовій все змінилось. Фabbio вже ніби соромився юної дружини-провінціалки. Свекруха, синьйора Маріна, ледь не шипіла крізь зуби кожне слово нагадувало: Ти не пара моєму синові!
Й ринули докори: не так пасту варить, не так сорочки прасує, і серветки не тим чином викладає. Рaffaella переживала, але куди дінешся під одним дахом. На роботу не вдалося влаштуватися, та й Фabbio не дозволяв:
Скільки ти тут заробиш з своїм дипломом? Сиди вже вдома.
Сиділа. Аж ось завагітніла. Фabbio був на сьомому небі всі вдома були в захваті. Свекруха враз перестала докоряти, більше на сина сердилася: Будь уважнішим до дружини! Та щастя було неповним. Сталася біда Рaffaella втратила дитину. Все стало ще гірше.
Не пристосована ти ні до чого! зітхала синьйора Маріна. Лише личко гарне, та що з того? А Фabbio лише посміхався, ніби це не його жінка.
Друга вагітність вже не викликала в чоловіка ні радості, ні співчуття одна злість: Фігура зіпсована, вигляд не той! Навіть свекруха тепер на сторону Рaffaelli стала: Любов потрібна! казала. Та де там любов: чоловік до неї охолов. У різних кімнатах ночували, повертатися став пізно. Рaffaella плакала ночами: батьків нема, дітям такої долі не бажала. Мовчки терпіла, родину берегла.
Коли прийшов час народжувати, допомогти було нікому. Фabbio тиждень вдома не зявлявся, Рaffaella сама швидко викликала авто скорої. Після пологів навіть не знала, куди вертатись. Але біля лікарні вже чекала машина з гірляндами повітряних кульок. Вискочила, сподіваючись побачити Фabbio а його нема. Лише свекруха з дідом Джованні, святково вбрані, з букетами та солодощами.
Grazie, nipotina, за такий подарунок! радів дід. Гарнішої правнучки світ не бачив! Свекруха мовчазна, але з неї очей не зводить, весь час біля онуки.
Вдома на Рaffaellu чекав стіл із домашньою лазаньєю і її улюбленим пирогом, свекруха сама готувала.
Не думала, не стрималася синьйора Маріна, що мій син такий негідник. Кинув дружину з дитиною! Ну й нехай, проживемо й без нього. Побачимо, скільки протягне без сімї. Ми вас не образимо. Я його з квартири випишу, бо тут і так тісно а він ще не одну жінку приведе.
Як назвемо? спитав дід Джованні. Moже, Лаурою, як твою маму?
Рaffaella не стримала сліз. Давно не плакала вголос, аж свекруха лагідно гладила її по волоссю:
Tranquilla, щастя ще знайдеш. Дивись, тобі материнство дуже личить. А він от дурень не зрозумів.
Я до села повернуся, так легше буде.
Правильно, підтримав дід. Будем виховувати онуку разом.
***
Минуло два роки, й у селі до Рaffaelli засватався Андреа, простий місцевий хлопець. Ще донедавна вона й не глянула б на нього, але тепер розуміла: треба, щоб чоловік був лагідним і захищав від образ.
Виходь, наполягав дід Джованні. Де ще такого знайдеш? З дитинства його знаєш. А якщо Фabbio повернеться?
Рaffaella не дала йому договорити.
Не повернеться. Та й вже не люблю його.
Ото й добре, зрадів дід. Готуйся до весілля.
***
На весілля приїхала й синьйора Маріна.
Андреа, ти як до Рaffaelli ставишся? бурчала. З роботи вона пішки йшла. У домі порядку нема, панчохи у Лаури мяті.
А ви хто? обурився наречений.
Я свекруха.
Ex, уточнив Андреа.
Е basta, засміялася Рaffaella, свекруха колишньою не буває.
Я лише хвилююсь, виправдовувалася синьйора Маріна, що онуку мені не дасте бачити.
Приїжджайте, коли схочете, погодився Андреа, але сімю свою ми самі будуватимемо, без чужих втручань.
Рaffaella з гордістю подивилася на Андреа: Цей вже точно мене не образить… подумала й усміхнулася.
